Ендометріоз: симптоми, діагностика та лікування

Ендометріоз: симптоми, діагностика та лікування

Ендометріоз – це досить поширене хронічне жіноче захворювання: за статистикою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у світі воно діагностується у 190 млн (10%) жінок і дівчаток з наявною менструацією. Крім болю та інших неприємних фізичних симптомів, ендометріоз може спровокувати безплідність, рак яєчників, депресію, тривожні розлади. Повністю вилікувати його неможливо, але можна полегшити симптоматику та сповільнити прогресування. А для цього абсолютно необхідна своєчасна діагностика.

Отже, що таке ендометріоз за своєю суттю? Це гормонозалежна патологія, за якої надмірно розростається шар клітин, подібних до клітин ендометрію (лат. endometrium) – слизової оболонки матки. Серед захворювань жіночої репродуктивної системи ендометріозу належить третє місце після запалень і міоми матки.

Патогенез, визначення та основні характеристики ендометріозу

Ендометрій – гормон-чутлива тканина, внутрішній шар, що вистилає матку. Під час овуляції в жіночому організмі підвищується вироблення естрогену і прогестерону, внаслідок чого ендометрій потовщується і стає більш пухким. Цей процес – підготовка до прийняття заплідненої яйцеклітини (якщо вона є), необхідний для наступу вагітності.

Якщо яйцеклітина не запліднилася, вона залишає організм під час менструації. Разом із нею виходить і "непотрібний" потовщений ендометрій.

При патології ендометрій розростається за межі матки, поширюючись на яєчники, маткові труби, сечовий міхур, черевну порожнину. У нормальному стані тканина ендометрію з матки легко видаляється під час місячних, але на інших органах, не пристосованих для цього, вона залишається. Внаслідок цього розвивається набряклість і запалення тих органів, на яких розрісся "зайвий" ендометрій – це й є ендометріоз.

При прогресуванні захворювання на місці ендометріоїдних осередків запалення утворюється рубцева тканина. Вона може порушувати прохідність маткових труб – на цьому тлі зачаття неможливе.

Кожна десята жінка у віці від 15 до 49 років страждає на ендометріоз. Проте захворювання особливо поширене серед жінок європеоїдної раси.

У важких випадках розростання ендометрію сягає навіть легень. Він може приростати не лише до слизових оболонок і м'язів, а й до шкіри та навіть кісток. Ендометріоз здатний метастазувати – поширюватися в організмі через лімфоток та/або кровотік.

Класифікація ендометріозу

Види захворювання прийнято розрізняти залежно від локалізації патологічного процесу:

• генітальний – внутрішній і зовнішній. Внутрішній генітальний ендометріоз вражає матку та цервікальний канал, а зовнішній – яєчники, маткові труби, піхву, зовнішні статеві органи;

• екстрагенітальний ендометріоз поширюється на органи черевної порожнини та інші органи і системи організму, що не належать до репродуктивної системи – сечовий міхур, печінка, кишечник, плевральна порожнина, легені та ін.

Розподіл ендометріозу за ступенями тяжкості:

• I ступінь (легкий) – початкова стадія, за якої діагностуються невеликі та нечисленні ураження підслизової оболонки матки;

• II ступінь (середній) – характеризується усе ще нечисленними, але вже глибшими осередками з ураженням половини маткового м'язового шару;

• III ступінь (важкий) – численні глибокі осередки, невеликі ендометріоїдні кістозні утворення на яєчниках, тонкі спайки очеревини з ураженням усієї м'язової тканини матки;

• IV ступінь (дуже важкий) – численні глибокі осередки, двосторонні ендометріоїдні кістозні утворення на яєчниках, щільні спайки органів, проростання у пряму кишку та/або піхву. Клінічна картина серйозного ураження всіх тканин тіла матки, пристінкової очеревини та інших органів.

Причини ендометріозу (чинники ризику)

На жаль, етіологія ендометріозу досі не вивчена остаточно. Як і синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), він залишається однією з "загадок" доказової медицини з погляду механізму розвитку. Існує понад 20 теорій про причини виникнення ендометріозу, але жодна з них не дає вичерпної відповіді на всі питання.

Тому лікарі зазвичай говорять не про причини як такі, а про фактори ризику розвитку ендометріозу. До них належать:

• генетична схильність. Випадки ендометріозу у сімейному анамнезі теоретично підвищують ризик його розвитку;

• ожиріння, порушення обміну речовин;

• гормональний дисбаланс, зокрема підвищення рівнів статевих гормонів – естрогену, ФСГ, ЛГ, тестостерону. Взагалі доведено, що жінки зі здоровою ендокринною системою хворіють на ендометріоз дуже рідко. А при гормональних порушеннях тканина певного виду (целомічний епітелій) перероджується в ендометрій, що провокує, наприклад, появу ендометріоїдних кіст. Важливо! На користь цієї теорії свідчить і те, що під час пременопаузи ендометріоз відступає на тлі зниження рівня естрогену;

• запальні процеси внаслідок регулярного викиду менструальної крові через маткові труби в органи малого таза, черевну порожнину. Це так звана "механічна теорія" - згідно з нею, ендометріоз особливо схильні жінки, які перенесли гінекологічні операції, травми під час пологів, а також займаються сексом під час місячних (при скороченнях матки в момент оргазму менструальна кров закидається в маткові труби). Крім того, існує і так звана "ретроградна менструація", за якої менструальна кров проникає в черевну порожнину і без впливу ззовні;

• збої імунітету ("аутоімунна теорія"). У пацієнток з ендометріозом нерідко діагностується підвищена активність так званих поліклональних В-клітин – це ознака аутоімунного захворювання, коли власний імунітет атакує тканини організму. Факт – у цьому разі непоганий ефект дає лікування препаратами, що пригнічують імунітет, проте прямих доказів зв'язку поки немає;

• ранній початок менструації, а також короткий менструальний цикл;

• використання внутрішньоматкових спіралей;

• важка фізична робота, інтенсивні заняття спортом;

• проживання у регіонах з високим вмістом вуглекислого газу в атмосфері;

• зловживання кофеїном, нікотином, алкоголем;

• вроджені анатомічні особливості репродуктивної системи;

• анемія, інфекції сечостатевої системи, онкологічні захворювання та ін.

Клінічні прояви та симптоми

Явні симптоми ендометріозу відрізняються залежно від локалізації процесу:

• матка – маткові кровотечі з болем та ризиком анемії, болючі менструації (дисменорея), темно-коричневі виділення між місячними; рідше – рясні менструації;

• шийка матки (цервікальний канал) – менструальні болі, а також кров'яні виділення в середині циклу;

• придатки (яєчники) – гострі болі внизу живота під час статевого акту або відразу після нього (диспареунія); кісти, що порушують репродуктивну функцію, перешкоджаючи виходу яйцеклітини з фолікула;

• піхва – мажучі виділення, біль під час статевого акту. Ендометріоз піхви теоретично може розвиватися за наявності ранок чи запалень на слизовій оболонці органу;

• черевна порожнина – колючо-ріжучі болі, особливо під час статевого акту та місячних;

• сечовий міхур, кишечник – біль при сечовипусканні, дефекації.

Інші симптоми ендометріозу можуть бути схожі на проблеми з травленням – запор або діарея, здуття живота, нудота (особливо під час місячних).

Важливо! Виразність симптомів може бути жодним чином не пов'язана зі стадією захворювання. Тобто клінічні прояви іноді можуть бути навіть практично відсутніми на тлі ендометріозу тяжкого ступеня. Буває й навпаки – симптоми виражені яскраво, а ендометріоз при цьому незначний.

Ускладнення та їхні наслідки

Одне з найнебезпечніших ускладнень – негативний вплив ендометріозу на репродуктивне здоров'я жінки: проблеми із зачаттям. Безпліддя у жінок у 40-60% випадків асоціюється саме з ендометріозом. Крім того, підвищується й ризик невиношування вагітності, якщо вона все ж таки настала.

Також підвищуються ризики розвитку інших хвороб, зокрема раку яєчників (оваріального раку).

На тлі болю, запалення, патологічних виділень та інших неприємних симптомів у жінок часто розвиваються неврози, депресія, тривожний розлад.

Діагностика та лікування

Повноцінна діагностика ендометріозу – це комплекс різних апаратних обстежень:

• кольпоскопія та цервікоскопія (огляд шийки матки);

• УЗД органів малого тазу;

• гістеросальпінгографія (перевірка прохідності маткових труб);

• МРТ, КТ, спіральна КТ органів малого тазу (виявлення нерівностей, ущільнень, вузликів, кіст);

• цистоскопія (проводиться за підозри на ендометріоз сечового міхура).

• діагностична лапароскопія – внутрішній огляд органів, взяття зразків тканин для гістологічного дослідження, лікувальні маніпуляції (припікання лазером, коагуляція).

Крім того, у процесі діагностики ендометріозу лікар обов'язково призначить деякі лабораторні аналізи:

• загальний аналіз крові (виявляє запальні реакції);

• фолікулостимулюючий гормон (ФСГ);

• лютеїнізуючий гормон (ЛГ) – у списку аналізів лабораторії МедЛаб його можна знайти за кодом 3706;

• тестостерон – загальний (код 3709) та вільний (3710);

• онкомаркер СА 125 – це онкомаркер яєчників, але при ендометріозі він може підвищуватись у декілька разів і без наявності злоякісного процесу.

Лікування ендометріозу, як і його діагностика, проводиться комплексно із застосуванням:

• знеболювальних засобів (НПЗЗ ібупрофен, диклофенак або ін.);

• гормональної терапії, спрямованої на уповільнення розростання ендометрію – пластирі, вагінальні кільця, блокатори естрогену та ін.;

• хірургічна операція – може бути запропонована жінкам, які бажають завагітніти та/або відчувають сильний біль під час місячних на тлі ендометріозу. Малотравматичним лапароскопічним методом уражених органів видаляється ендометріальна тканина (інструментом або лазером).

Важливо! Видалення матки та яєчників на тлі важкого ендометріозу зараз проводиться дуже рідко, тільки за нагальної потреби. Якщо лікар пропонує цей варіант, варто проконсультуватися з іншим фахівцем.

Бережіть своє здоров'я, не забувайте проходити профілактичні огляди гінеколога і не ігноруйте тривожні симптоми.